СИНІ ГРОЗИ

Сині грози, роман

“… Я завжди розуміла, що, якщо боїшся чогось, але лещата долі затискають тебе у важкій ситуації – все одно є вихід: робити мовчки свою справу і поступово пережити кризу. Боїшся крові, але якщо треба перев’язати рану, а, окрім тебе, нікому – візьмеш і перев’яжеш, тим часом згадуючи, як це робиться. Боїшся невідомості – але зробиш у неї крок, стискаючи кухонний ніж в кишені, на всякий випадок. Підеш по мінному полю, якщо його не оминути. Не вмієш стріляти, але, якщо треба – вистрілиш.

Обов’язково…”

Книга українською.

Чи знає хто-небудь, як це – жити серед сепарів? Не сумніваюся, що багато хто знає. Направо підеш – про любов до Росії почуєш. Ліворуч підеш – почуєш про ненависть до України. Прямо підеш – почуєш про ковбасу по 2.20 і кращий у світі пломбір. Такі сусіди посміхаються вашій дитині в обличчя, але готові будуть вдарити в спину та розірвати вас всіх, як тільки ви заявите про свою позицію.

Чи знає хто-небудь, як це – починати життя спочатку, на новому місці, коли нікуди повертатися? Впевнена, що багато хто знає. Знає, як рахувати залишки грошей, розкладати їх по купках і лічити таким чином дні, на скільки цих грошей вистачить. Знає, як знову й знову шукати роботу. Доводити заново свою профпридатність. Економити, працювати на знос, знову економити… Платити оренду і мріяти про свій будинок, плакати ночами, а вранці стискати кулаки до болю і знову йти боротися за місце під сонцем.

Чи знає хто-небудь, як погрожує громадянин сусідньої федерації повномасштабною війною, не приховуючи більше свого бажання тебе знищити, загнати в куток, сміючись і оглядаючи тебе презирливим поглядом? Звичайно, багато хто з українців тепер знає. “А якщо що, ми й Одесу заберемо”, – чули ми не раз.”Та ви знаєте, що ми з вами зробимо?”, “Поставимо вас на коліна”, “ви не держава!” .. – закидають вони нам.

Я не письменник. Я навіть блогером себе називати не люблю, тому що “блогерство” – це не основне заняття в житті. Але роман, який я написала – щирий. Те, як я його написала – щиро подвійно. Єдине, чого я прагну – це СКАЗАТИ. Простими словами поговорити з читачем. Це все, що мені треба.

Я проведу вас по довоєнному Донецьку й окупованій Горлівці. По обстріляному росіянами Маріуполю і навіть по ворожому Ростову. Ми будемо багато думати, з прицілом на те, щоб обов’язково робити – тому що без дії відбій від подій недостатній. Я покажу вам сепарів, покажу колаборантів. Я покажу росіян – як вони є. Багато хто з персонажів роману схожий на вашого сусіда, чи колегу по роботі, чи родича, і ми разом будемо вчитися домінувати над брехнею та пропагандою, зрадою та слабкістю, адже саме ми господарі на цій землі. Ми зазирнемо в чуже життя і станемо свідками зародження кохання між двома сильними особистостями. Ми будемо шукати себе в тому болоті, куди нас зіштовхує життя, і ставати сильнішими. Попри складності. Всупереч відчаю. Наперекір війні …

Ніде правди діти, я “повернута” на мотивації)))). Це так. Я – людина зі складним дитинством, що виросла з чіткою настановою: “дій”. Мені здається, таких, як я – багато, і тому я обов’язково побачу відблиск розуміння в чиїйсь душі, кому все це теж треба. Можна сказати, що таким чином я шукаю “своїх”).

Залишмо Донцових – росіянам. Залишмо “Сватів” – малоросам. Я ж у своєму стилі з задоволенням знову і знову “проїдусь” по тим, хто досі страждає по СРСР, і поставлю на п’єдестал справжню еліту будь-якої нації – людей з поняттям честі, з сильною волею і характером.

“Сині грози” – це художній роман про долю переселенки з дитиною, яка будує своє життя посеред війни, проміжок часу – 2014-2015. Він по-жіночому емоційний, так, але маю надію – мені вдалося додати в нього суттєві речі, над якими є сенс замислитись.

Дякую за співпрацю чудовому редактору, перекладачу Olga Mogilevska; талановитому художнику Ihor Bondarenko; перекладачу Марині Юрченко, чудовому дизайнеру, художнику Mykhailo Gutman та колективу Видавництво ДІПА. 264 сторінки, тверда обкладинка, вартість 200 грн.

Замовити у автора з іменним підписом, доставка будь-яким перевізником:

  1. Написавши в месенджері Facebook на моїй сторінці https://www.facebook.com/profile.php?id=100015026410020
  2. Написавши на адресу: tasmaniatex@gmail.com

Або на сайті Видавництва ДІПА: https://dipa.com.ua/index.php?route=product%2Fproduct…