КРИШТАЛЕВИЙ СВІТ

Холодно сьогодні, мінус, і ще вранці йшла по вулицях міста, піднявши вище комір пальта. Насправді звичайна для мирного міста картинка: магазини впускають перших ранкових відвідувачів; у кав’ярнях, мабуть, спекотно – персонал у футболках дивиться на перехожих через вітрину, іноді позіхаючи; машини мчать, місто гуде як вулик …

Подумалося, що все це насправді крихке. Одним снарядом розноситься і кав’ярня з персоналом у футболках. І рекламні борди вздовж вулиці. Кілька десятків авто накриє за раз. А скільки перехожих – уламками?.. Після клацання пальцями одного маленького чоловічка може обрушитися чийсь світ. У цьому світі – плани на життя.
…Куди поїдемо наступного літа?.. Треба б відкрити депозит… І долари купити… Ще дитину до логопеда почати водити дуже треба. Плани, плани, побут … І тут р-р-раз – і немає нічого. Все закінчилося.

У мене знайомий з минулого шматочка життя віддав сина вчитися в Росію. Кадети. Пітер, здається. Було це давно, задовго до війни. Але саме сьогодні згадалося, в цей морозний, хоч і сонячний, день, що кожна така деталь може вплинути на наше життя. Кожен наш вчинок може потягнути за собою цілу сторінку історії. Викликати масштабну подію.

Відправив сина до Росії – і вже закрадаються думки, що Україна недостатньо хороша. Ти думками там, і бажаєш тій країні успіхів, адже там твій син. Ти бажаєш сили тій армії – адже там твій син. І можливо навіть перемоги бажаєш тій армії – адже там ТВІЙ син. І ти сам зробив цей вибір. У 2014-му році мені на пошту прийшла розсилка з рекламою російської компанії: – покупайте у нас! Я пишу: – не буду, ви розумієте, що ви окупанти? (Якраз Крим окупували). – мы просто бизнесом занимаемся, вне политики… Мы не причем…

І що ти їм скажеш? Що такий вибір – самоусунутися від вибору майбутнього їх країни – і робить людей рабами? Ніхто з них не припускав, що одного разу вони назавжди втратять репутацію, але й не помітять цього. І вони самі це зробили.

Світ не вічний. Міста змітають з поверхні землі. Країни впадають в кризу. Люди гинуть. І все тому, що кожен з нас, на своєму рівні, колись від чогось самоусунувся. Підтримав чужу армію – а не свою. Вибрав диктатора до влади – або мовчки дозволив йому обратися. Відійшов у бік, коли його країна вбивала сусідній народ. Вибрав позицію перебіжчика – коли запропонували більше грошей.
І все – пастка закрилася. І ми самі це зробили.

Бути сміливим не у кожного виходить. Бути мудрим – не кожному дано. Але у кожного є можливість спробувати ЗРОЗУМІТИ. Не придумати собі затишну шкаралупу, де ніколи не буде війни. Коли вона трапляється – таку шкаралупу розносить на друзки в перші секунди. Зрозуміти, що ми всі впливаємо. Всі відповідаємо.
І побудувати щось більш міцне теж можемо. Усі. Якщо дуже захочемо …

#Олена_Кудренко

#Сині_грози